Вата чи пінопласт для утеплення будинку? Таке запитання ставить собі більшість будівельників, а відповідь на нього зовсім не проста. Водночас не можна стверджувати, що якийсь із цих матеріалів однозначно кращий. Радше треба розповісти, для чого і в якій ситуації він кращий за конкурента.
Коли йдеться про основну характеристику будь-якого теплоізоляційного матеріалу, тобто про здатність зменшувати втрати тепла, маємо нічию. В обох випадках величина коефіцієнта теплопровідності λ становить близько 0,040 Вт/(м∙К). Причому як пінопласт, так і вату можна придбати в поліпшених версіях, з нижчим значенням λ. Такий матеріал у перерахунку на 1 м3 дорожчий, зате його шар може бути тоншим, унаслідок чого кінцева вартість утеплення 1 м2 фасаду як стандартним пінопластом, так і графітовим фактично не змінюється.
Відмінності між утепленням на основі вати і пінопласту
Останніми роками на перший план виходить така характеристика стін та систем теплоізоляції як паропроникність, яку часто називають «диханням». Тут відмінності між пінопластом і мінеральною ватою насправді дуже великі. Вата має надзвичайно малий дифузійний опір, тобто водяна пара, яку містить повітря, проникає крізь неї фактично безперешкодно. На відміну від вати, пінопласт формує шар з незначною паропроникністю. Однак висока паропроникність сама собою не є ні перевагою, ні недоліком. Насправді важливо не те, щоб крізь стіни проходила якнайбільша кількість водяної пари, а лише те, щоб вона не конденсувалася в стіні при зниженні температури. Цього можна досягти як при утепленні ватою, так і пінопластом. Однак це вимагає відповідного підбору всіх шарів зовнішніх стін: від штукатурки й фарби всередині будинку до типу штукатурки й фарби на фасаді. Передовсім не повинно бути так, що багато водяної пари проникає в стіни, але не виводиться з них, її заблоковано зовнішньою штукатуркою або іншим шаром з низькою паропроникністю. Ось чому паропроникну теплоізоляцію на основі вати не можна покривати акриловою штукатуркою, яка є бар'єром для водяної пари. Саме тому її застосовують тільки на пінопласті. Зворотна дія, тобто застосування паропроникної штукатурки, як-от силіконової або силікатної, на стінах, утеплених пінопластом, не є проблемою і не шкодить нашому будинку.
Водопоглинання вати і пінопласту
З практичного погляду, відмінність у водопоглинанні вати і пінопласту надзвичайно суттєва. Цей фактор вимагає дещо іншого способу виконання робіт з теплоізоляції. Пінопласт має дуже низьку поглинальну здатність, отож змочування його на фасаді дощем не становить проблеми. Вода просто не проникає в матеріал, і він у результаті швидко висихає. Зі свого боку, мінеральна вата чутлива до вологи, і її намокання є абсолютно неприпустимим. Це також стосується плит зі зниженим водопоглинанням, так званих гідрофобізованих. Ось чому за утеплення фасадів ватою можна братися тільки після накриття будівлі дахом, встановлення козирків та забезпечення хоча б тимчасового відведення дощових стоків. Фасади з уже вкладеною ватою, але без штукатурки, необхідно захищати від дощу, наприклад, плівкою, прикріпленою до риштувань.
З іншого боку, варто знати, що пінопласт, особливо графітовий, тобто темного кольору, також потребує захисту, тільки не від дощу, а від прямого сонячного світла. При нагріванні сонцем плити деформуються, що в крайніх випадках призводить навіть до їхнього відривання від основи, адже свіжий клейовий шов зазнає руйнування.
Монтаж теплоізоляції
З монтажем пов’язана ще одна суттєва відмінність. Шар твердої мінеральної вати, яку використовують для утеплення стін, важить у декілька разів більше, ніж пінопласт. Це вимагає надійнішого кріплення, тому для вати використовують дюбелі з металевим стержнем, а для пінопласту достатньо буде пластмасових.
Важливо також, що мінеральна вата, навіть у вигляді твердих плит, залишається еластичним матеріалом, тоді як пінопластові плити є жорсткими. Еластичність вати полегшує її пристосування до невеликих нерівностей основи та міцне прилягання. Однак найбільша відмінність виявляється тоді, коли потрібно утеплити стіну, яка не є плоскою. Це може бути, скажімо, напівкруглий еркер. На таку площину вату вдасться припасувати, а от пінопласт – ні.
Варто згадати ще два питання зі сфери будівельних фактів і міфів. Зокрема, те, що мінеральна вата – негорючий матеріал. Будівельний пінопласт є самогаснучим, тобто в разі впливу вогню він плавиться, димить і горить, але після усунення джерела вогню сам гасне. Ця характеристика має практичне значення для багатоповерхових висотних будівель, але не для односімейних котеджів. Зрештою, більшість пожеж полягає в тому, що горять меблі і речі всередині будинку.
Друге питання – це звукоізоляційні властивості матеріалів. Побутує думка, що мінеральна вата приглушує звуки краще, ніж пінопласт. Однак це справедливо лише для стін:
- тришарових;
- скелетних;
- утеплених легким сухим методом, тобто з теплоізоляційним шаром вати на каркасі й облицюванням сайдінгом, дошками тощо.
Тож, якщо розглядати найпоширеніші в нашій країні двошарові стіни, оздоблені тонкошаровою штукатуркою, то відчутної різниці між ватою та пінопластом немає.
То що ж, урешті-решт, вибрати для утеплення фасаду? Частіше виграє пінопласт, бо він, як мінімум, удвічі дешевший. До того ж його можна оздобити популярною і недорогою акриловою штукатуркою, яка для вати не підходить.