Клей – це ще не все. Щоб пінопласт не відпадав, потрібно застосувати спеціальне кріплення. Дюбелі – найкращий спосіб механічного з’єднання теплоізоляції з основою.
Що потрібно знати про дюбелювання? У яких місцях застосовувати механічні з’єднувачі? І скільки? Ми також відповімо на запитання про те, як організувати роботу.
Коли можна братися до роботи?
Лише після достатнього зв’язування клею, тобто не раніше ніж через 24 години (з урахуванням оптимальної температури і вологості, а також товщини клею).
Вибір дюбелів По-перше, вони повинні бути достатньо довгими (принаймні на 6 см довші, ніж товщина ізоляційного шару), по-друге, відповідати матеріалу, з якого виготовлено стіну, і по-третє, відповідати типу ізоляційного матеріалу. Наприклад, мінеральну вату кріпимо тільки дюбелями з металевим стержнем, а не пластиковими: вата важча, ніж плити з пінопласту.
Тип з’єднувача залежить від основи, до якої кріплять пінопласт. З’єднувач А використовуємо для звичайних бетонних стін, B – для повнотілих стінових блоків, C – для пустотілих блоків або порожнистої цегли, D – для легкого бетону, а E – для автоклавного газобетону. Цю специфікацію не потрібно старанно запам’ятовувати, оскільки на дюбелях виробники розміщують інформацію про основу, для якої їх призначено. А як бути, коли стіни зроблено з інших матеріалів? Не залишається нічого іншого, як виконати пробу на виривання дюбелів.
Свердління монтажних отворів
Свердлимо їх ударним дрилем перпендикулярно до поверхні основи твердосплавними свердлами діаметром 8-10 мм (залежно від типу дюбеля). Виняток становить автоклавний газобетон – тоді це повинно бути циліндричне свердло (свердло по металу ) і безударний дриль, а також пустотілі керамічні блоки – твердосплавне свердло і дриль з відключеним ударним режимом. Свердлити потрібно з невеликим натиском, коли вже виставимо високу обертову швидкість.
Яка має бути кількість з’єднувачів?
Універсального правила немає – її щоразу потрібно підбирати для конкретної будівлі та, що не менш важливо, вказувати в технічному проекті утеплення. А якщо в документах немає детальних вказівок? Прийнято, що стандартна кількість дюбелів становить 4-6 шт./кв. м (тобто від двох на плиту) у середній частині стіни і щонайменше 6-8 шт./кв. м на краях фасадних отворів і краях стін (там, де більша загроза відривання плит).
Кількість дюбелів, а також відстань між ними впливає на міцність та функціональність фасаду. Саме тому, визначаючи їхню кількість та розміщення, необхідно враховувати низку факторів: вагу теплоізоляції, тип і розміри теплоізоляційного матеріалу, висоту будівлі, яку утеплюють, а також міцність на виривання одиничних з’єднувачів у цій основі.
Перш ніж вставити з’єднувач у стіну, ретельно очистіть отвір. Лише після цього введіть корпус з’єднувача.
Коли гільза вже у стіні, потрібно вставити в неї розпірний стержень, а потім його вкрутити або забити (залежно від типу з’єднувача).
Дюбель повинен злегка вгнути теплоізоляцію, щоб потім він не виступав над пінопластом, і в результаті на фасаді не виникали нерівності.
Після монтажу дюбелів слід зашпаклювати їх клеєм для армованого шару, потім залишити все до висихання.
Галерея:
Ми використовуємо файли cookies, щоб полегшити користування нашим сервісом. Якщо ви не хочете, щоб файли cookies записувалися на ваш жорсткий диск, змініть установки вашого браузера. Ознайомтесь з нашою політикою конфіденційності. Більше про файли cookies дивіться на сайті wszystkoociasteczkach.pl.