Найпоширеніші помилки при утепленні будинку (частина третя)

Якісний пінопласт та інші матеріали ще не гарантують правильного виконання утеплення будинку. Цього разу поговоримо про деталі, якими часто легковажать.

Відсутність стартової планки

Стартова планка становить певну основу для першого шару плит. Планка важлива не лише як опора для теплоізоляційного шару. Вона забезпечує захист від гризунів і комах, а ще закриває знизу можливі щілини між теплоізоляцією та стіною.

Планка повинна бути абсолютно рівною, інакше відхилення буде збільшуватися з просуванням вгору по стіні. В результаті, щоб його знівелювати, виконавці починають більше розсувати наступні плити.

Нерівна поверхня теплоізоляційного шару

Будь-які нерівності теплоізоляційного шару необхідно усунути, щоб вони не позначилися на клейовому шарі, армованому сіткою, а в підсумку і на штукатурці. Це передовсім місця, де заповнювали щілини: надлишковий матеріал (пінопласт) там слід зрізати, а з'єднання – відшліфувати. Нерівності на швах можуть також бути пов'язані з нерівністю основи – така її «помста» за недбалу підготовку. Такі місця теж треба відшліфувати, хоча виконавці дуже не люблять цю роботу через гранули пінопласту, що розлітаються навсібіч.

Третя причина нерівностей – кріпильні дюбелі. Вони не можуть виступати, але можуть бути занадто заглиблені. Якщо так сталося, заглибини потрібно зашпаклювати і дозволити клейовій масі затужавіти, перш ніж потім нанести клейову масу на всю стіну (як армований шар). Поодиноке нанесення її товстим шаром призведе до того, що внаслідок усадки при тужавінні в цих місцях з’являться заглибини або навіть тріщини. А навіть незначні нерівності помітні потім на фасаді в навскісних променях сонця.

Залишення пінопласту на тривалий час непокритим

Під дією УФ-променів пінопласт починає руйнуватися – жовтіє і стає крихким. На перший погляд, нічого загрозливого, адже проблема стосується тільки дуже тонкого, верхнього шару завтовшки один-два міліметри. Такий слабкий шар, який лущиться подібно до шкіри, відчутно не погіршує теплоізоляційні властивості плит, але ж саме він має забезпечити адгезію до армованого сіткою клею, що становить основу під штукатурку! А оскільки він лущиться, нескладно дійти висновку, що адгезія буде дуже слабкою. Якщо десь помітимо таку пошкоджену поверхню пінопласту, його слід відшліфувати, усуваючи цю слабку «шкірочку».

Графітовий пінопласт і сильне сонячне світло

Проблема впливу сонячного світла на теплоізоляцію має ще один аспект – результат дії на дедалі популярніший сірий пінопласт з добавкою графіту. Цей тип пінопласту, з огляду на темний колір, може сильно нагріватися під дією інтенсивного сонячного світла. Власне, нагрівається лише його верхній шар. Пінопласт є гарним ізолятором, отож теплу непросто проникнути глибше. Це призводить до високих внутрішніх напружень у плитах, які починають деформуватися. Між ними утворюються щілини, а свіжоприклеєні плити можуть навіть відірватися від стіни. Тому утеплені фасади необхідно захищати від прямих сонячних променів, наприклад, чіпляючи сітку на риштування.

Неправильно виконаний армований шар

Нанесений на теплоізоляційний матеріал клейовий розчин, армований сіткою зі скловолокна, дуже недооцінюють. Передовсім слід спростувати деякі неправильні уявлення про цей шар. Це не клей, нанесений на сітку, а шар клею, зміцнений сіткою. Різниця надзвичайно суттєва. Саме клейовий розчин стикається з пінопластом, зв’язується з ним. Поверхня стику повинна бути максимальною. Далі сітка зі скловолокна зміцнює клейовий шар, армує його, приймаючи на себе сили розтягування. В результаті при правильному нанесенні отримуємо клейовий шар, міцно зв'язаний з основою з пінопласту (чи мінеральної вати), стійкість якого підвищує занурена сітка. Що станеться, якщо клейовий шар на пінопласті занадто тонкий (або його взагалі немає), а клей нанесено на сітку? Адгезія клейового шару буде набагато слабшою, бо її зменшить сітка між клеєм й основою! Замість того, щоб отримати міцне з’єднання по всій поверхні, матимемо його лише в тих точках, де клей протиснувся крізь вічка сітки.