Асортимент теплоізоляційних матеріалів на українському ринку надзвичайно багатий. Обираючи виріб, особливу увагу слід звернути на те, чи має він необхідні санітарно-гігієнічні сертифікати та декларації відповідності, а також чи його виготовлено відповідно до чинних стандартів.
Найважливішим параметром для теплоізоляційного матеріалу є коефіцієнт теплопровідності (λ). Що він нижчий, то вищі ізоляційні властивості матеріалу. Коефіцієнти теплопровідності пінопласту і мінеральної вати мають наближене значення і коливаються в межах 0,032-0,045 В/(м∙K) для пінопласту і 0,035-0,045 для мінеральної вати.
Варто також звернути увагу на фізичні характеристики матеріалу: щільність, прямокутність, еластичність, твердість, можливі дефекти.
Форма і зовнішній вигляд пінопласту не повинні мати дефектів. Матеріал має бути прямокутної форми, без деформацій, щільний, без жодних тріщин.
І пінопласт, і мінеральна вата мають дуже хороші теплоізоляційні властивості. Вирішуючи, який матеріал вибрати для утеплення будівлі, треба враховувати інші характеристики й параметри цих матеріалів.
Вибір пінопласту є значно вигіднішим з погляду монтажу й економності. Пінопласт – матеріал, набагато легший для обробки і монтажу. Він нейтральний для шкіри і слизових оболонок, не викликає ніяких подразнень. Завдяки малій вазі, яка вдесятеро менша від ваги мінеральної вати, його зручніше транспортувати й зберігати. Витрати на придбання пінопласту і додатків, потрібних для монтажу системи (клей, дюбелі для кріплення), будуть нижчими, ніж при використанні мінеральної вати. Крім того, не варто хвилюватися, що конструкція утепленого пінопластом будинку зазнаватиме надмірного навантаження.
Своєю чергою, мінеральна вата добре підходить для будівель з високим рівнем пожежної небезпеки або впливу екстремальних температур. Завдяки високим звукоізоляційним параметрам вата ідеальна для застосування в місцях з високим рівнем шуму. Ламельні плити з мінеральної вати (з упорядкованим напрямком волокон) виявляють велику еластичність, їх легше встановлювати на будівлях нестандартної форми.
Звичайні пінопластові плити монтують, щільно притискаючи краями одна до одної, а фрезовані з’єднують способом «шип-паз». Якщо використовуєте звичайні плити, всі щілини треба ретельно заповнити поліуретановою піною з низьким розширенням або ж самим пінопластом. З фрезованими плитами такої необхідності немає, оскільки вони заходять одна на одну. Це значною мірою знімає проблему виникнення теплових містків.
Зазвичай для більшості зовнішніх стін достатньою буде товщина 10-15 см. Однак для точнішого її визначення слід виконати розрахунок коефіцієнта теплопередачі U. Суттєве значення для його величини мають вид і товщина будівельного матеріалу, з якого виготовлено стіну.
Мінеральна вата характеризується високою паропроникністю, тому її треба покривати штукатурками з такою ж властивістю – мінеральними, силікатними або силіконовими. Тоді отримуємо шар утеплення, який дозволяє молекулам водяної пари вільно виводитися назовні.
Не слід застосовувати акрилових штукатурок, які є виробами зі щільною структурою. Якщо стіна сира, існує загроза появи конденсації водяної пари в теплоізоляційному шарі, а в результаті – виникнення явищ деструктивного характеру, як-от вогнищ біологічної корозії або відпадання штукатурки.
Застосовуючи комплексну систему утеплення FOVEO TECH S, ви отримуєте гарантію та всі переваги, що з неї випливають. Заміна будь-якого зі складових елементів – це помилкова економія.
При виконанні систем FOVEO TECH слід уникати робіт в умовах інтенсивного сонячного опромінення, сильного вітру, дощу. У таких випадках стіни, що утеплюють, необхідно захистити за допомогою щільної захисної сітки. Температура застосування клеїв, ґрунтувальних фарб, ґрунтовок, штукатурок і фасадних фарб повинна перебувати в діапазоні від +10°C до +25°C – відповідно до рекомендацій, зазначених на етикетках виробів.
Перед складанням замовлення на утеплювальні матеріали слід провести ретельні вимірювання поверхні фасаду. Потім потрібно відняти площу фасадних отворів (вікон та дверей) і додати площу відкосів. Необхідно пам’ятати, що при обробці відкосів витрата матеріалів збільшується приблизно на 10%.
У точному обчисленні витрат матеріалу допоможе спеціальна програма – «Калькулятор витрат», розміщений на сайті www.foveotech.com.ua
Допускають місцеве нівелювання різниці до 1-2 см. Вважається, що шар клею між стіною і пінопластовою плитою не повинен перевищувати 1 см. У разі великих нерівностей стіну слід спочатку вирівняти, наприклад, цементно-вапняним розчином.
У будь-якому разі, після приклеювання пінопластових плит усю поверхню необхідно відшліфувати теркою для пінопласту.
Умови додаткового механічного кріплення за допомогою з’єднувачів повинен визначати технічний проект. Проект має вказувати кількість з’єднувачів, їхнє розташування з урахуванням висоти будівлі, крайових зон, їхню довжину і вид, а також номер документа, що дозволяє їхнє застосування. Для монтажу плит з пінопласту можна застосовувати дюбелі з пластмаси, а з мінеральною ватою – тільки з металевим стержнем.
Рекомендовано використовувати не менше ніж 4-5 шт. дюбелів на 1 м2. На кутах будівель потрібно збільшити їхню кількість до 6-8 штук на 1 м2. Довжина з’єднувачів залежить від типу основи і товщини пінопласту, причому глибина закріплення в щільній основі повинна становити не менше як 6 см, а в легких основах (комірчастий бетон, керамзитобетон тощо) – не менше ніж 8 см. Якщо використовуєте блоки з повітряними пустотами, дюбель повинен проходити щонайменше через два ребра блока. Застосування механічних з’єднувачів не повинне викликати деформації та піднімання пінопластових плит.
Рекомендовано використовувати 6-8 шт. дюбелів на 1 м². Довжина з’єднувачів залежить від типу основи і товщини мінеральної вати, причому глибина закріплення в щільній основі повинна становити не менше як 6 см, а в легких основах (комірчастий бетон, керамзитобетон тощо) – не менше ніж 8 см. Якщо використовуєте блоки з повітряними пустотами, дюбель повинен проходити щонайменше через два ребра блока. Застосування механічних з’єднувачів не повинне викликати деформації та місцевого піднімання плит мінеральної вати.
Додатково кріпити пінопласт до другого поверху будівлі не обов’язково. Важливо, щоб пінопластові плити були належно приклеєні «стрічково-точковим» методом. Пінопластова плита повинна бути приклеєна клеєм Foveo-Tech для пінопласту або клеєм Foveo-Tech для армувальної сітки шаром завтовшки приблизно 1 см не менше як на 60% поверхні.
Дуже часто в погано захищених кутах вікон і дверей з’являються тріщини. Вони є наслідком дії підвищених напружень – слід пам’ятати, що будівля постійно непомітно «рухається». Щоб уникнути цього, необхідно наклеїти під кутом 450 смужки армованої сітки. Розмір смуг має становити не менш ніж 20x30 см. Зміцнення смужками армованої сітки також рекомендовано в місцях, які найбільше зазнають механічних пошкоджень: на виступах біля вікон і дверей, на кутах будинку.
Якщо використовуєте пінопласт, армований шар слід виконувати на очищених від пилу після шліфування плитах не раніше ніж через 3 дні після їхнього приклеювання. Якщо пінопласт протягом 14 днів не покрили армованим шаром, потрібно оцінити його якісний стан – плити, які пожовкли і пиляться, необхідно відшліфувати наждачним папером.
Так само і з мінеральною ватою: за виконання армованого шару можна братися не раніше ніж через 3 дні після приклеювання плит. Перед початком роботи поверхню плит слід покрити тонким шаром клею і почекати до початку зв’язування.
Для виконання армованого шару треба використовувати сітку зі скловолокна щільністю не менше ніж 145 г/м². До приклеювання армовану сітку не можна зберігати в умовах безпосереднього впливу атмосферних чинників, а особливо сонця, що викликає розтягнення сітки і, як наслідок, помітну деформацію під час її приклеювання на стіну.
Смуги армованої сітки треба клеїти з напуском завширшки приблизно 10 см. Напуски сітки не повинні збігатися зі швами між пінопластовими плитами. Якщо не використовуєте кутові профілі з сітки, то на зовнішніх кутах вона повинна заходити з обох боків на відстань не менш ніж 10 см.
Армована сітка має бути ретельно занурена в клей, її не повинно бути видно. Вона також у жодному разі не повинна лежати безпосередньо на шарі теплоізоляційного матеріалу.
Якщо немає змоги продовжувати утеплювальні роботи, можна залишити армований шар без штукатурки. Однак необхідно захистити його відповідною ґрунтувальною фарбою, залежно від виду штукатурки, яку наноситимуть пізніше: Ґрунтувальною фарбою PA 10 для акрилової штукатурки, Ґрунтувальною силікатною фарбою PT 20 для силікатної штукатурки або Ґрунтувальною силіконовою фарбою PN 30 для силіконової штукатурки.
Якщо роботи припиняли на строк до 3 місяців, то захищену поверхню перед нанесенням штукатурки достатньо промити, якщо ж цей строк був довшим, потрібно знову нанести відповідну ґрунтувальну фарбу.
Усі штукатурки в пропозиції FOVEO TECH містять спеціальні біоцидні системи, що запобігають утворенню вогнищ біологічної корозії. Технологія під назвою «BioСareTechnology» захищає від руйнівної дії спор лишайників і пліснявих грибів.
Особливо стійкою до будь-яких забруднень є Силіконова штукатурка TN 30, для якої характерна дуже низька поглинальна здатність. Ця особливість дозволяє краплям води вільно стікати з поверхні і сприяє тому, що штукатурка виявляє властивості самоочищення. Рекомендовано також Силікатну штукатурку TT 20, застосування якої сприяє низькій електростатичності фасаду, що в підсумку ускладнює осідання частинок бруду.
Найкращим рішенням є застосування штукатурки, яка містить високоякісні еластичні смоли – Акрилової штукатурки TA 11. Вона характеризується підвищеною міцністю при динамічних напруженнях, а отже, є значно стійкішою до утворення тріщин у покритті.
Так, штукатурки FOVEO TECH можна наносити і вручну, і машинним способом – за допомогою розпилювального пістолета або агрегату. Для машинного нанесення особливо рекомендовано Акрилову штукатурку TA 11 і Силіконову штукатурку TN 30.
При утепленні будинків потрібно уникати застосування штукатурок темних тонів, в яких коефіцієнт відбиття світла становить менш ніж 20%. Частка таких штукатурок не повинна перевищувати 10% фасаду. Вважається, що коефіцієнт відбиття світла для білого кольору становить 100%, а для чорного – 0%. Фасади, виконані в темних кольорах, значно більше, ніж світлі, поглинають сонячне випромінювання. Надмірне нагрівання штукатурки може призвести до значного ослаблення міцності всієї системи, особливо якщо її було виконано з використанням пінопласту. Висока температура може призвести до погіршення її характеристик.
Якщо замовляємо штукатурку безпосередньо у Виробника, зразок цієї штукатурки зберігають протягом усього строку її придатності. У цьому разі можна дозамовити штукатурку, не турбуючись про різницю в кольорі, за умови, що придбана штукатурка не зазнавала протягом тривалого часу впливу атмосферних чинників. Якщо ж штукатурку придбано в Дистриб’ютора, який має змішувач, існує ймовірність, що дозамовлену партію буде виконано на основі іншої партії бази виробу або барвника. Однак відмінності у відтінках кольору будуть мінімальними, часто непомітними.
Пам’ятайте: не варто починати штукатурення стін, не переконавшись, що для завершення цієї процедури є достатня кількість матеріалу. Не рекомендовано поєднувати на одній поверхні штукатурку з двох різних виробничих партій.
Найважливішим елементом утеплювального шару, який визначає коефіцієнт теплопередачі U, є теплоізоляційний матеріал – пінопласт або мінеральна вата. Значення коефіцієнта теплопровідності (λ) штукатурок різної товщини відрізняються один від одного мінімально, а їхній вплив на коефіцієнт U дуже малий.
Чищення найкраще виконувати за допомогою мийки високого тиску і поверхнево-активних мийних засобів. Очищати фасад потрібно горизонтальними смугами згори донизу.
Так, мінеральну штукатурку перед пофарбуванням акриловими і силіконовими фасадними фарбами необхідно витримати не менш ніж 4 тижні, а от для силікатної фарби достатньо 3-5 днів.
Перш ніж братися за фарбування, основу необхідно заґрунтувати для вирівнювання її поглинальної здатності, а також щоб уникнути плям. Залежно від типу фарби, потрібно застосувати відповідну ґрунтовку згідно з рекомендаціями на етикетці.
Насамперед слід суворо дотримуватись інструкції, розміщеної на етикетці виробу, особливо щодо умов і температур застосування. Обов’язковим є попереднє ґрунтування основи, а перш ніж братися за фарбування, потрібно переконатися, чи підготовлена кількість фарби є достатньою. Слід використовувати фарбу з однієї виробничої партії. Якщо все ж використовуємо фарби з різних партій, то перед нанесенням на фасад їх необхідно ретельно змішати.
Так, адже нанесення фасадної фарби – це не лише отримання необхідного декоративного ефекту, а й захист фасаду від різних загроз, зокрема біологічних.