Кольорова палітра модерністських односімейних будинків
Не існує жодних причин, чому всі модерністські будинки повинні мати лише білі стіни. Тим паче, що раніше їхні фасади вже фарбували в різні кольори.
Хоча провідні модерністи – Ле Корбюзьє, Вальтер Гропіус та Людвіг Міс ван дер Рое – були прихильниками пуристської білизни, модернізм насправді не відмовлявся від кольору. Але, як переконують архітектори й історики, розумів його дещо інакше. Як саме? Колористика фасадів найчастіше мала або відповідати кольору фасадних матеріалів (тоді вона обмежувалася приглушеними сірими, світло-бежевими або ж охристими тонами), або використовувати пастельні відтінки – від бежевих до приглушених зелених.
Кольори та історичні стилі
Хоча модернізм і передбачав повний відхід від історичних стилів, навіть від редукованих елементів, це не стосувалося використання кольорів на зовнішніх стінах. Великі плоскі та однорідні поверхні охоче покривали фарбами.
Чому ставку робили на природну колористику? Йшлося про уважність до атмосфери і характеру місця, де споруджували будинок. У модернізмі діяло правило: будівля та її природне оточення мають становити нерозривне, взаємодоповнювальне ціле. По-друге, це був спосіб зробити акцент на окремих частинах споруди (з урахуванням світлотіньових ефектів) і підкреслити аскетичну простоту конструкції.
Результати такого підходу можемо спостерігати і нині: мінімалістська форма будинків у поєднанні з кольором застосованих матеріалів – це непідвладна часові елегантність.
Форма, функція, конструкція
Модерністську архітектуру засновували на новому творчому підході. Він передбачав, що «як форма, функція, так і конструкція будівлі мають походити майже виключно з наявних матеріальних умов». Так у теорії. На практиці це означало ставку на кубічний корпус і вікна без внутрішніх поділів. Але не тільки. У гру вступало також застосування грубих матеріалів (насамперед бетону і сталі) та суцільне скління сходових кліток, а часто і всього фасаду.
Галерея:
